творчество читателей

Екологічна казка

Одного разу два хлопчика бешкетника Іванко і Данилко пішли  розважитися у ліс. Іванко взяв із собою рогатку, і почав стріляти по птахам і метеликам. Данилко побачив маленьке деревце і на мить замислився. Що поганого можна зробити, щоб про мене довго згадували  у лісі. Хлопчик не помічав з яким благанням дивиться на нього маленький дубок і не розумів як йому хочеться жити, і милуватися сонячними промінчиками. Данилко без жалю з жорстокістю видрав із корінцем це деревце і навіть не помітив, як воно заплакало. Вони оглянулися навкруги і побачили галявину з квітами і пішли до неї. Квіти лагідно посміхалися сонцю, вони навіть не могли подумати, яке лихо їх чекає. Діти нарвали повні руки квітів, а решті потоптали, щоб більше ніхто не зміг помилуватися цією красою, і задоволені своїми проступками пішли додому.

Великі могутні дуби бачили всю цю жорстокість і дуже обурилися. Вони почали між собою шепотіти, як можна захистити своїх онуків - дубочків. Квіти почули цю розмову і почали благати про захист. У цей час пролітав птах, почув розмову дубів і квітів і розповів їм про своє лихо. Хлопці зруйнували наше гніздо і влучили з рогатки горлиці у крильце. Мешканці лісу почали міркувати до кого можна звернутися по допомогою. Старий Фазан запропонував звернутися до господарки Зуй-гори, але ніхто з лісних мешканців не знав де її знайти. В цей час господарка обходила свої володіння і зразу здогадалася, що в лісі трапилася біда.

Вона сама прийшла на цю галявину і вислухала  всіх. Господарка Зуй- гори вирішила захистити своїх друзів і запропонувала зробити їх невидимими.

Саме в цей час діти зі школи разом з вчителькою пішли на екскурсію помилуватися красою лісу. Коли діти прийшли до лісу вони були дуже здивовані. Навкруги була пустеля, і стояла незвична тиша. Учні почали  розмовляти між собою куди все подівалося. Їх почув маленький жучок, йому стало шкода дітлахів і він розказав що трапилося у лісі. Діти пішли шукати господарку лісу, щоб повернути все навкруги. Довго діти блукали пустелею, їм дуже хотілося їсти і пити, і вони почали її гукати. Раптом налетів страшенний ураган, діти дуже злякалися і з’явилася розлючена господарка. Діти почали благати вернути ліс. Господарка розповіла дітям, що в лісі з’явилися бешкетники і наробили багато лиха: знищили галявину з квітами, руйнували пташині домівки, ламали дерева.

Діти засмутилися поганими вчинками своїх односельців, і пообіцяли господарці що вони проведуть з усіма мешканцями роз’яснювальні бесіди по охороні та захисту природи. Господарка Зуй-гори повірила учням, і зразу у них під ногами з’явився струмочок з прохолодною смачною водою. Діти зразу повеселішали, навкруги з’явився ліс. У лісі вони побачили різні дерева: дуби, клени, берези, ясени, верби, тополі, сосни, ялинки, під ними росли різні гриби і квіти.Діти були немов зачаровані, заслуховувалися дивними піснями птахів, ніжним дзюрчанням річки і струмочків. Вони бачили горобців, шпаків, удода, зозулю, солов’я. Милуючись красою, діти рухалися додому.Коли вони вийшли з лісу вони побачили пам’ятку, яку залишила їм господарка лісу.

1. Діти не повинні без дорослих ходити до лісу.
2. Не розводити багаття у лісі без дозволу і нагляду батьків.
3. Не руйнувати домівки птахів.
4. Не ламати дерева.
5. Не рвати і не топтати квіти.
6. Зберігати красу рідного краю.
7. Подякувати лісу за його чарівність.

                                                                                               Робота ВИНОГРАДОВА О., УЧНЯ 5 КЛАСУ

«Друг пана Здоров’я»

Давним-давно бабуся мамі розповіла пригоду, яка трапилася з її друзями Іванком і Даринкою у дитинстві, а потім мама розповіла мені. А я в свою чергу хочу поділитися цією історією з вами, а ви вирішуйте самі вигадана вона чи була насправді.

Одного разу хлопчик Іванко і дівчинка Даринка пішли до лісу без дозволу батьків. Їм дуже давно хотілося побувати у цьому загадковому лісі, а у батьків завжди бракувало часу. Батьки на цілий вихідний день уїхали до родичів, а дітям строго-настрого приказали не виходити з двору. Братик з сестричкою звичайно ж не послухалися і вирушили у дальню дорогу. У лісі вони побачили різні дерева: дуби, клени, берези, ясени, верби, тополі, сосни, ялинки, під ними росли різні гриби. Іванко і Даринка були немов зачаровані, заслуховувалися дивними піснями птахів, ніжним дзюрчанням річки іструмочків.Вони бачили горобців, шпаків, удода, зозулю, солов’я. Милуючись красою, дітирухалисядалі, немов зачаровані і не слідкували за дорогою. Раптом вони побачили річку, через яку був перекинутий маленький, мов казковий місточок. Діти, не роздумуючи, ступили на місточок і зразу опинилися на другому березі, біля великоїгори. В тійгорі була велика, страшна, чорна, печера. Іванко з Даринкою злякалися, що у печері можуть жити отруєні змії, величезнідракони, страшніжаби, мохнаті павуки. Діти хотіли швиденько повернутися назад, але місточка вже не було, тоді вони сіли на великий камінь і вголос заплакали. І раптом з-за печери до них вийшов старенький дідусь і по-доброму заговорив з дітьми.  Іванко перестав плакати і пішов на зустріч. Він думав, що це Старичок-Лісовичок, який живе у цьому лісі і зможе показати їм дорогу додому. Дідусь підійшов до них і привітався. Він сказав, що його звуть пан Здоров’я. Діти розповіли йому свою пригоду і пожалілися, що вони дуже зголодніли. Пан Здоров’я привів Даринку і Іванка на свою чарівну галявинку, яка вся була вкрита лісовими квітами, і сказав, що тепер вони його гості. Пан Здоров’я заграв у свою чарівну дудочку і на поляні з’явилися його друзі, різні тваринки з гостинцями.  Звіри знали, якщо грає ця дудочка, то пану треба допомога. Корівка пригостила дітеймолоком ійогуртом,їжачок принісяблука ісливи,заєць –моркву іпомідор, коза – огірок і капусту, лисичка –родзинки, білка – горіхи і гриби, ведмідь –кавун, навіть пташки прилетіли з насіннямсоняшника.

Іванко з Даринкою з радістю прийняли лісові та корисні гостинці, і попросилися додому. По дорозі вони напилисяводиізколодязяі набралися сили у дальню дорогу. Від пана Здоров’я

діти дізналися про такі лікарські рослини як:чебрець, мати та мачуха, лопух, подорожнік, безсмертник, що вони лікують простудні хвороби і багато інших. Пан Здоров’я вивів дітей із незнайомого лісу і показав дорогу додому.

Наступного дня  діти розповіли у школі однокласникам про свою зустріч з паном Здоров’я і похвалилися, що тепер у них з’явився свій чарівний друг. Пан Здоров’я  подарував дітям свою пам’ятку, яку повісили у класному куточку.

Пам’ятка пана Здоров’я:

1. Діти не повинні без дорослих ходити до лісу.
2. Не розводитибагаття у лісі без дозволу і нагляду батьків.
3. Не пити воду із незнайомихструмків.
4. Більше гуляти на свіжому повітрі урухливі ігри, кататися наролікахівелосипедах, для того щоб рости сильними і здоровими і мати міцнийсон.
5. Не дивитися насонце, та його промінців без сонячнихокулярів.
6. Виконувати розпорядок дня.

Після цього випадку діти самі у ліс не ходили, а з батьками вони свого друга не зустріли ні  жодного разу.

                                                                                                               Робота учня 5 класу Виноградова О.

Обласний краєзнавчо-екологічний фестиваль

«Зелена планета-20142

Конкурс-звіт «еУкскурсії по Донбасу»

Робота

учня 8 класу ЗОШ І-ІІІ ст. №11 Харцизької міської ради

Ефременко Артема,13років.

«Зуївські парки та сквери».

                                                                                                                                                   Керівник –  Панасян Т. І.

                                                                                                                                                           бібліотекар ЗОШ №11

                                                                                Зуївка 2014

Пропонуємо вам велосипедну екскурсію рукотворними парками та скверами Зуївки. Ця прогулянка буде не тільки спортивна, але й пізнавальна. Ми розповімо про історію створення парків та цінність різноманітних дерев, які в них ростуть. Селище Зуївка розташоване на території регіонального парку «Зуївський», який був створений 3 вересня 2002 року. Це унікальний куточок Донеччини. Місцевість навкруги Зуївки, зокрема, прямовисні скелі та живописні схили, вкриті густою рослинністю, нагадують пейзажі Швейцарії та приваблюють численних туристів. Дика природа Зуївки варта того, щоб нею милувались. Але ми пропонуємо вам велосипедну прогулянку рукотворними парками та скверами селища. Вони дбайливо були створені руками наших односельців.

          Починаємо нашу екскурсію з парку, що розкинувся біля школи та будинку культури. Він розташований на вулиці Леніна на місці колишнього парку пана Іловайського. З прізвищем цього славетного роду пов’ язана історія виникнення нашого селища. Д.І.Іловайський у 1775 році став засновником Зуївки. Іловайські володіли тут помістям у 10 тисяч десятин землі. Біля панського будинку був закладений бузковий парк. Тут налічувалось до 60 сортів бузку. У центрі парку був фонтан. Під час Великої вітчизняної війни, коли у селищі хазяйнували німецькі загарбники, парк було майже знищено. Німецькі солдати вирубували дерева та кущі на

дрова.

-1-

Бузок.

Бузковісадизустрічаються вбагатьох містах світу. Кущібілогота лілового бузкупрекраснівночі, коли вважається,що сама весназанурилась вїх душисте море.Красиві вониі насвітанку, коли пишні кетягинібивиростають з зоріі туману.

 Наукова назва бузку походитьвід грецького "syrinx",що означає "трубка", "дудочка".Якщо з стволачи гілки сиренівитягтим‘яку серцевину, з неї можназробитидудку, сопілку.Згідно грецької міфології, флейту винайшов бог Пан.Він зробив її зочерету,уякийперетворилась врятована відйого переслідування красунянімфа СіДівчата використовували бузокдля гадання:вважалося,щоякщо знайдеш п’ятипелюстковугілку бузку, значить, будешщастливою.З особливоюувагоюмолоді дівчатавдивлялись в пахучікетяги бузку,відшукуючи квітки, які замістьзвичайнихчотирьох кетягів мали п’ять, аінодіі більше.Знайшовшитаку квітку,щастливиці засушивалийогота ,береглиу книгах,абожз’ їдали нащастя.Цейзвичай бувіАлебуває й так,щоквіти бузку замістьчотирьохкетягів мають усього три. Тоді, навпаки,квіти ці вважали нещастям,і всілякоіхуникали.  В Россіїта Українібузок завжди ріс в старовинних панських помістях.Йоговирощували в садахі парках, висаджувалибіляособняків. Коли наступала весна,цісадизаливало мореквітучого тапахучогобузку.Це був невід’ ємнийелемент життя російських помість.

У 1971 році рішенням місцевої влади було створено новий парк. Активну участь у його створенні відіграли учні та педколектив Зуївської школи. Вони висадили тут клени,

каштани, акацію, ясені та інші дерева та протягом багатьох років дбайливо доглядали за

ними. Нині - це могутні дерева, вони стали справжніми легенями Зуївки. Тут можна з великим задоволенням проїхатись на велосипедах по алеях парку. Самим розповсюдженим деревом у парку є клен.

Клен

-2-

Впереказахзахіднихтасхідних слов’ ян клен – це дерево, в якеперетворена(«заклята»)людина.Саме з цієї причини кленову деревинуне можнабуловикористовуватина дрова («кленвід людини пішов»). Не можна булоробитизйого ствола гроб («грішно гноїти в землі живулюдину»).Не можнабуло підкладати листя клена під хліб в печі (в листі кленабачили долоню с п‘ятьма пальцями).

Перетворення людинив клен – один з популярних мотивів слов’янских легенд: мати «закляла» неслухняного сина (дочку), а музики,що йшличерез гай, де рослоце дерево,зробилиз нього скрипку,якаголосом сина (дочки)розповідала про провину матері.

В пісняхпро матірчи дружину -отравительку явір (білый клен) виростає на могилівбитого сина (чоловіка).

По старовинній традиції, колибудували будинок,зпівденної його сторони саджали пару кленів. Такякбудинок зазвичай будувався, колистворюваласьнова сім’я, дереваці отримувалиназву «Жениха»і «Нареченої». Кленвикористовували при будівництві мостиків через воду.Вода, що тече єперепоноюдля темних сил, а клен недозволявцим силам  використовувати цей міст. Клен називали добрим деревом,вважаючи,щовінємісцем перебування божеств або демонів.

Вважалось,що клен приноситьщастя, хоронить від блискавки, томуйого саджалибіля будинку.

Кленове листя часто зображали на пасхальних писанках.

Єповір’я,що міжлюдиною та кленом,якийростепоряд зйогобудинком,є дужесильний зв’язок.І до тих пір, покилюдинаживаі здорова, той клен ростей зеленіє.

Єприкмети,пов’ язані з кленом: «Якщолистя кленаскручуються і підставляють вітру свою нижню поверхню – бути дощу». «Кленовий сік пішов -закінчились весняні заморозки».

На Україні клені липа представлялись  парою, а опадання листя кленувказувало нарозлукуз сім‘єю.

Продовжуємо нашу подорож по вулиці ім..  Леніна до площі Перемоги, де познайомимось  з наступним парком. Цей парк хвойний. Він єдиний хвойний парк у селищі. Його засновано разом з площею Перемоги та пам’ ятником  загиблим воїнам. У 1948 р. на могилі загиблих солдат було встановлено чотирьохгранний обеліск, що був увінчаний п’ ятикутною зіркою в обрамленні вінка, біля підніжжя – меморіальна дошка з прізвищами загиблих воїнів. У 1975 р. на місці скромного обеліску була встановлена скульптура солдата-переможця з автоматом і каскою в руках. На надгробній плиті мармурова дошка зі словами:

«Тут поховані радянські воїни, які віддали своє життя за свободу Батьківщини», а також прізвищами бійців. На бетонну  стелу, встановлену на площі, нанесено прізвища жителів селища, які не повернулись з фронту. Їх 395 чоловік.

           Жителі селища  полюблять гуляти тут з дітьми між ялинками та соснами

-3-

Сосна

Сосни – це рослинні релікти. Вони найстарші серед хвойних. Сосна звичайна – одна з найстійкіших  дерев. Вона добре переносить посуху і низьку вологість повітря. Живуть сосни доволі довго – 150-500 років. Сосни використовуються в будівництві, хімічній промисловості. Крім того, вона  володіє цілющими здібностями. Давно відмічено чудотворний вплив на людину у сосновому гаю. умм грецька легенда розповідає: бог холодних північних вітрів Борей закохався у німфу Пітіс. Він невідступно слідував за дівчиною, розвівав її довгі світлі локони — ось-ось підніме красуню і понесе в далекі сніжні краї. Перелякалась Пітіс, забігла до старенького Пана-лісовика і стала благати про допомогу, і вкрив її Пан зеленими шатами, а сам пішов ліси доглядати. Аж ось налетів розлючений Борей, став дерева хитати, шукаючи між ними Пітіс. Але міцно тримала зелені умм красуня німфа. Дерев'яніло від холоду її тендітне тіло — так і застигла вона навіки з зеленими шатами на золотистому тілі-стовбурі. Сльози нещасної дівчини впали на кору, перетворившись на прозору смолу: в них умм за втраченою молодістю, вродою і

коханням. У слов’ян сосна виступала у ролі миротворчого дерева.  З сосни робились оберіги, посохи, ідоли, що пов’ язувались з богом лісу.

Екскурсію продовжуємо вздовж цієї ж вулиці. Майже поруч знаходиться  сквер «Молодіжний». Це улюблене місце дітей та молоді. Тут є дитячий майданчик, встановлена сцена, де виступають різні музичні колективи. У вересні тут відзначають день народження Зуївки, тоді збирається велика кількість народу, бо це дуже яскраве свято. У сквері  ростуть великі дерева: клени, ясені, липи, акації.

.

-4-

Липа

Назвацього дерева вусіх слов’янскихмовах походить відслова «липнути» (завдякив’язкому соку). Липі приписувалась м’якість,що робилоїї символом жіночності,ніжності, протилежністю «чоловічому» дереву – дубу. У слов’ян липа почиталась не простояк символ жінки,аяк «матір дерев», дарительниця життя. Якдуб присвячувався Перуну, так липа була деревом богині Лади. Липа була тіснопов’язана с православним культоміхристиянськими легендами.Саме вонавважалась деревом Богородиці; говорили,щона нійвідпочиваєБогородица, спускаючисьз небес на землю. На липу вішали образкийікони; на липі ж,згіднопереказам,частіше іншихдерев з’являлись («являлись») чудотворніікони.Згіднолегендам, липа прикрила своїмигілками Богородицуз маленьким Христомпід час їх втечі доЄгипту. Липа — дерево, вусіх слов’янских традиціях почитається як святе. Упівденнихслов‘ян старівеликілипи традиційно рослипоблизуцерковта храмів,особливо старовинних; підцими липамиулаштовувалисьсуди, проводилисьсвята йзбори мешканців. Під липамивстановлювалисьхрестні ходипід часрелігійнихпроцесій по полям,тут улаштовувались трапезита ін.Липавважалась такожщасливим деревом,якене боялись держатибіля будинків і саджати на могилах. Говорили також,щодобре заснути під липою .У зв’ язку з  цим природня була заборона чипати шановані липи, причиняти їм шкоду, рубати їх, ламати гілки, і т.п. Про  липу укpаїнці говоpять, що Бог дав їй особливу силу — рятувати чоловіків від прокльонів дружин.Липа все пpиймає на себе,тому і ствол у неї весь в наpостях.Іще: липою не можнабити скот —здохне. Липу