Донбас – екскурсійний

Обласний еколого-краєзнавчий рух учнівської та студентської молоді

«Донбас Заповідний» в рамках міжнародної акції «Марш парків»

Робота

Виноградова Олексія Олександровича

учня 3 класу (9 років)

Зуївської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 11

Харцизької міської ради

Керівник Гончар О. А.

учитель математики

Зуївської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 11

Харцизької міської ради

Тим, хто є небайдужим до природи, мріє втекти від шумного міста бетонних стін, перевантажуваного транспорту і людських натовпів, хоче спокою, спілкування з природою, пахощів чистого повітря, відпочинку у лісі, я запрошую до нас на екскурсію, у свое рідне селище. Тут ви зможете побачити куточки добре збереженої природи: величезні сосни, могутні дуби і ще багато що цікавого, почути шелест листя, дзюрчання чистих струмків. Ви повинні приїхати до автостанції міста Харцизька і сісти в автобус Харцизьк-Зуївка, який ходить кожну годину. Їхати приблизно 30 хвилин, виходити у Зуївці на зупинці школа, де вас буде зустрічати екскурсовод.

Екскурсовод 1:

Я живу у селищі Зуївка, яке унікальне своєю природою і історією. У цьому році Зуївка святкувала свій 227 рік народження. У 1775 році після втечі від страти, за участь у Пугачовському повстанні Олександр Михайлович Зуй і Наум Іванович Харциз втекли у Донецьку степ, Міуську округу, біля хутора Слобода і оселилися у лісах. У 1777 році Катерина ІІ подарувала ці землі Донському козаку, генералу Дмитру Івановичу Іловайському, який і став основателем Зуївки.

Зупинка 1.

Екскурсовод 2: Свій маршрут я хочу розпочати із своєї рідної школи, яка теж має свою історію. Наша школа була побудована у 1951 році - це стара школа, а у 1973 році була побудована нова школа. У нашій школі є 2 спортзали, столова, актовий зал, музей «Пам ять», комп’ютерний клас, бібліотека. Біля школи нас зустрічає пам’ятник героя Радянського Союзу Зої Космодем’янської, який був встановлений на кошти учнів у 1974 році і приурочений до 30-річчю Перемоги. З 1946 рокушкільна піонерська дружина носила ім’я Зої Космодем’янської. Учні 1-10 класів підключилися до роботи по збору коштів на пам’ятник. Учні 5-10 класів працювали у колгоспі і радгоспі, збирали макулатуру, металлолом, а учні 1-4 класів збирали макулатуру. На пам’ятник було зібрано 4871 карбованець. Автор пам’ятника скульптор А. І. Тихоненко. Вже давно немає піонерської дружини, а Зоя так і зустрічає нас кожного дня біля школи.

Взагалі перша школа у селищі була відкрита у1865 році паном Іловайським у церковному домі,в якій навчалося 50 дітей, з котрих було 6 дівчаток.

Екскурсовод 1: Селище розташоване на лівому березі річки Кринка. Навколо с. Зуївка піднімаються скелясті гори, вкриті степами та лісами. Неподалік розташовані 2 водосховища-Ханжонківське та Ольховське, між якими уздовж річки Ольховки, скелі встають вертикальною стіною, на яких тренуються альпіністи.

Зупинка 2.

Екскурсовод 2:Рухаючись маршрутом далі, ліворуч шкільного майданчика, приблизно 15 метрів, ми бачимо сучасний будинок культури. Який був відкритий у слободі Зуївка у 1920 році в колишньому домі пана Іловайського. Клуб працював до 1941 року, під час Великої  Вітчизняної війни там був розташований будинок відпочинку для німців. Під час відступу німці спалили будинок ,який знову був відстроєний у 1953-1954 роках.

Зупинка 3.

Екскурсовод 1:  Рухаючись нашим маршрутом далі, по вулиці Першотравнева,  ліворуч ми бачимо Зуївську міську амбулаторію, яка працює і зараз, і допомогає мешканцям у скрутну годину. У лікарні працює 2 сімейних лікаря, стоматолог, медичні сестри, лаборанти, є 2 фіз. кабінета, маніпуляцій ний, сестринський, хірургічний,  гінекологічний, кабінет щеплень, денного стаціонару, стоматолога, 2 лабораторії, регістратура. У 2012 році Зуївська амбулаторія буде святкувати своє 60-річчя.

Зупинка 4.

Екскурсовод 2: Зараз ми бачимо наш дитячий садочок»Топольок», який розташований у будівлі, де раніше був дитячий будинок Воровського, потім українська школа, початкова школа, де навчалася моя бабуся. У дитячому садку працюють 3 групи, і відвідує приблизно 90 дітей. Діти з раннього дитинства починають розвиватися в екологічному напрямку. Школа співпрацює з дитячим садком, проводяться акції по збору насіння, разом святкують день захисту дітей.

Зупинка 5.

Екскурсовод 1:  Поруч з дитячим садочком нашому оку відкривається  площа»30-річчя Перемоги». На цьому місці,мешканці Зуївки кожного року святкують 9 травня День Перемоги і День визволення Донбасу.На площі знаходиться Братська могила, в якій захоронені 2 червоноармійця, що загинули під час громадянської війни, і радянські воїни, які загинули під час Великої Вітчизняної війни. Спочатку на цьому місті стояв обеліск, а в 50 роки загиблі були перезахоронені. Це полонені концтабору, що знаходився на території колгоспу «Мир» у Зуївці. Військово-полонених, що загинули від холоду,голоду, хвороби чи були вбиті німцями у концтаборі, кинули у силосні ями і закидали соломою. Поховати їх як слід не дозволили. Тільки після війни, приблизно у 1955 році їх останки було перевезено і поховано в братській могилі. Там були воїни різнихнаціональностей, точна кількість не відома.

Екскурсовод 2: В могилу опустили 40 гробів, а в кожному по 5-6 черепів і людських кісток. У 1975 році на честь 30-річчя Перемоги над фашистами на площі був збудований меморіальний комплекс і пам’ятник Воїну-Визволителю. Пам’ятник виготовлено по проекту архітектора В. С. Бучека, скульптором В. М. Костіним і називається «Останній салют».

Зупинка 6.

Екскурсовод 1:  Рухаючись нашим шляхом далі, по вулиці Першотравнева, ми бачимо церкву, яка розмістилася у маленькому приміщенні. Зараз церква діюча, приблизно з 90 років минулого століття, службу править протиієрей Олег. Перша церква  у селищі була побудована у 1796 році в ім’я Живоносного істочника Божої матері. Вона була дерев’яною, і 20 січня 1797 року була освячена.  У 1803 році був збудований кам’яний храм, тому що дерев’яна церква була в аварійному стані. Під час Великої Вітчизняної війни церква не постраждала, але по незрозумілим причинам приблизно у 1962 році її закрили і знесли.

Екскурсовод 2: Далі ми з вами підемо на Зуїву гору, по Поштовому провулку, повз вулиці Вознесенського і Келемця, по дорозі я вам розповім про нашу Зуївку. На території селищаіснує багато струмків і джерел, які підпитують Ольховське водосховище і є питними.У нашому селищі організовуються екскурсії на фільтровальну станцію, де своїми очима можна побачити процес очищення води і кожен узнає,через що проходить вода перед тим, як її подадуть до наших кранів. Селище Зуївку називають «Донецькою Швейцарією», дякуючи їй за унікальну природу. На території селища відкрито «Зуївський ландшафтний парк.

Зупинка 7.

Екскурсовод 1: Зараз ми з вами прийшли у поймений ліс, і я вам розповім про рослинність,яка також унікальна. Рослинність представлена в основному різнотравнева, з ковиловими степами. На кам’янистих ділянках степу поширені чебречники з наявністю деревію тонколистого,полину, бедринця крейдяного. У степах багато видів рослин,що підлягають охороні: астрагал блідий та гіацинтік паласів, занесені до Світового червоного списку; карагана скіфська, ластовень проміжний та вушанка гранітна-до Європейського; ковила азовська та вище названі, цибуля лінійна, півонія тонколиста, сон горніючий, тюльпан змієлистий - до Червоної книги України. Під скелями ростуть три рідкісні види папоротей. Уздовж берегів, річок та водосховищ зустрічаються дуже рідкісні в районі злакова рослина леєрзіярисовидна та губоцвітна, шоломниця сумнівна. По липовій балці та схилах Зуй-гори поширені дубові ліси, серед яких є рідкісні формації, що підлягають охороні. Це липово-кленова діброва, з наявністю клена гостролистого та яглиці звичайної у трав’яному ярусі, що росте тут на південному межі ареолу.

Екскурсовод 2: Велику цінність становлять також природні ліси з раритетними видами рослин: конвалії звичайної, жовтушника лісового, рясту міцного, тюльпану дібровного, егоніхону фіолетово-блакитного. У діброві  на схилі Зуй-гори, як ніде в Донбасі, багато живокосту кримського. Всього у межах парку виявлено 509 видів рослин, 36 з них підлягають особливій охороні. Це дуже цінний куточок Донеччини щодо рослинного світу і ландшафту в цілому.

Зупинка 8.

Екскурсовод 1: Зараз ми з вами підійшли до моста який має назву «Громадський». Чому він так називається? Тому що раніше на цьому місті збиралися всі мешканці селища, тобто-громада. І старий, і малий усі мешканці вийшли на побудову цього мосту. Він проходить через річку Кринку, яка є головним притоком р.Міус, її довжина 227 км., ширина досягає до 10-15 метрів, глибина 3-5 метрів.

Зупинка 9.

Екскурсовод 2: Ліворуч від моста красується тополиннароща.На цьому місці кожного року проводиться свято «Зеленограй», присвячений Троїці.   На свято приїжджають багато колективів художньої самодіяльності з Харцизька,Зугреса, Горного,Жданівки і інших селищ і міст.

Зупинка 10.

Екскурсовод 1: На правому березі річки, вдячливими селянами, було вирішено закласти парк на честь загиблого воїна-афганця Павла Келемця. Стало доброю традицією для школярів проводити у парку день здоров’я, акції по збору насіння ясеня,жолудів. Мешканці селища люблять гуляти, відпочивати у паркузбирати гриби. У парку є стела, алея матері, алея випускників, алея ветеранів Великої Вітчизняної війни і інші.

зупинка 11.

Екскурсовод 2:  Зараз ми з вами знаходимося у подножжя Зуй-гори, названої на честь біглого селянина Зуя Олександра Івановича.   Сюди в міжріччя Кринки і Ольхової, з багатьма балками і високими кам’янимиберегоми, на необжиті землі Дикого поля, рятуясь від кріпацького права бігли сотні вольових селян та донських і запорізьких козаків. У 1775 році Зуй і Харциз засновали у подножжя гориЗуївську вольницю з незадовільних селян. Вони обосновалися в печері під Зуй-горою. Ця печера була такою великою, що в неї можна було заїзжати конями.  Розбійники наносили величезну шкоду  панам, тому що обкрадали багаті панськи обози. Усе награблене складалося у печері, а залишками ділилися з бідняками. Зуй мав хитру тактику.

Екскурсовод 1: Він вирив багато підземних ходів ведучих до печери. При погоні його військо швидко ховалося від ворогів. Печера була якісно замаскована, у ворога складалася думка, що Зуй провалився крізь землю. Одного разу на них раптом напали татари. Хоробро билися загони Зуя і Харциза,але сили були нерівні. Загон Зуя, переслідуємий татарами почав відступати і зник у печері. Зуй був тяжко поранений у бою і товариші несли його на руках. Коли татари приблизилися до печери в ній пролунав вибух.Так загинули Зуй і бійці його загону. З тих пір гору стали називати Зуй-горою, а селище поблизу Зуй-гори - Зуївкою.

Екскурсовод 2:  Багато бажаючих кожного року відвідують Зуївку, з метою ознайомлення з її унікальними природними місцями. Відвідувати цей маршрут можна у будь який час. Влітку ви можете посмажитися на сонечку, покупатися у річці, послухати пташиний спів, шелест трави, восени позбирати гриби, жолуді, каштани, насіння клену, та інші. Зимою можна покататися на лижах, санках, ковзанах. Я більше за все люблю весну, коли в наші краї прилітають птахи все навкруги роспускається, у лісі багато квітів. У будь-який сезон можна половити рибу, позбирати лікарські рослини, покататися на човні і на конях, просто побродити по лісу, відпочити від своїх справ на природі.

Дякуємо за увагу!

Творча робота

учня 5 класу

Зуївської загальноосвітньої

школи № 11 І-ІІІ ступенів

Виноградова Олексія.

Птах року

Бджолоїдка.

Бджолоїдка – родина Бджолоїдкові. Птахи середніх розмірів, 17-35 сантиметрів з яскравим оперенням, довгим хвостом, видовженим, загостреним і трохи загнутим донизу дзьобом та короткими ногами. Заселяють рідколісся та відкриті простори. Комахоїдні. Нагніздні. Відомо 3 роди з 24 видами; в Україні – 2 види: золотиста щурка і зелена щурка.

Бджолоїдка - золотиста щурка.

Маса тіла: 60 грамів.

Довжина тіла у середньому: 27-29 см.

Розмах крил: 44-49 см.

Опис зовнішнього вигляду: у самців верх каштаново-рудий, плечі і поперек вохристо-жовті; лоб жовтувато-білий; через око проходить чорна смуга; горло і щоки яскраво-жовті, окреслені знизу вузькою чорною смужкою; низ тулуба зеленкувато-блакитний; спід крил рудуватий; першорядні махові пера зверху та їх покривні блакитно-зелені, другорядні – каштаново-руді; вздовж заднього краю крил проходить вузька темно-бура смуга; хвіст синювато-зелений, з дивовижними і загостреними центральними стерновими перами; дзьоб чорний; ноги бурі. Самка подібна до самця, але на спині зелений відтінок; видовжені пера хвоста коротші. У молодих, статево незрілих птахів каштаново-рудий і жовтий кольори на спині, плечах, крилах і попереку замінені зеленкуватою барвою; чорної смуги на горлі і видовжених стернових пер нема.

Статус перебування в Україні гніздовий, перелітний. Розповсюджується і гніздиться на всій території, за винятком гір; мігрує скрізь. Надає перевагу урвистим берегам, ярам, відкритим місцевостям. Особливості золотистої бджолоїдки у тому, що вона гніздиться колоніями у норах; політ швидкий і легкий; нерідко ширяє в повітрі, здобуваючи комах, чергуючи ширяння з зграями. Від зеленої бджолоїдки відрізняється наявністю каштаново-рудого кольору в забарвленні верху та зеленувато-блакитного кольору на нижній частині тулуба. Мелодійна трель «крю-крю-крю». Золотисті бджолоїдкою гніздяться в земляних печерках, які вони самі риють в крутих глиняних або піщаних стінах ярів або ж при нагоді в рівній землі.Копальні роботи пари тривають приблизно два-три тижні. Печери в більшості випадків мають довжину від 1 до 1,5 м, іноді до 2,7 м, маючи при цьому діаметр від 4 до 5м. В кінці нори знаходиться круглий розширений простір, в якому виводиться потомство. Поряд з населеними печерками, які знаходяться на відстані один від одного всього в декілька метрів, часто зустрічаються і проходи, що залишилися незавершеними. Період гніздування починається в середині травня. Безпосередньо насиджування яєць триває три тижні, а період гнездування в цілому, включаючи годування пташенят, триває до кінця липня.

Під час брачного періоду

Протягом року більше гніздування не буває. Увисижуванні беруть участь обидва батьки, однак самець в меншій мірі, ніж самка. Кладка складається з 5-6 майже круглих, білих і блискучих яєць, які відкладаються прямо на підлогу печерки. На підлозі печерки протягом перебування в ній сімейства золотавих щурок поступово накопичується цілий шар із залишків комах і іншого сміття. Вилуплюються пташенята спочатку голі з рожевою шкірою. Дзьоб пташенят сірого кольору з дуже тонкими жовтуватими потовщеннями по краях. Пташенята опікуються батьками протягом 20-30 днів у родовій печерці, а також деякий час після її покидання.

Поширення.Золотиста щурка гніздиться в Європі, частково в Північній Америці та західній Азії. Вона є перелітним птахом, яка зимує у тропічній Африці чи Індії.

Поведінка.Золотисті бджолоїдки часто зустрічаються в колоніях. Вони люблять сидіти разом з родичами на виступаючих суках, проводах електропередач і стовпах. Золотисті бджолоїдки вміють добре літати, однак на землі виглядають трохи невпевнено.

Харчування.Золотисті бджолоїдки поїдають комах, яких вони ловлять на льоту. При цьому вони проявляють себе як відмінні літуни. Друга назва цих птахів - пчелоедки, до їх головної здобичи  належать бджоли, оси, джмелі, а також що літають жуки, бабки і цикади. Золотиста щурка вбиває зловлену комаху про і ретельно розчавлює її, щоб не бути вжаленною при ковтанні. Крила і хітиновий панцир комах золотиста щурка пізніше вивергає у вигляді маленьких кульок. Серед бджолярів ці птахи не дуже популярні, так як можуть завдавати великої шкоди, особливо наприкінці літа коли вилітають молоді птахи. Ось такий дивовижний птах - золотиста щурка. Моя прабабуся каже щури прилетіли зиму принесли. Тому, що поки їжа є у полі щурки до людей близько не наближаються.

Бджолоїдка - зелена щурка.

Маса тіла: 60 грамів.

Довжина тіла у середньому: 27-31 см.

Розмах крил: 46-49 см.

Опис зовнішнього вигляду: у самців оперення зелене, яскраве; лоб білий; через око проходить чорна смуга, по боках якої блакитний відтінок; підборіддя жовте; горло іржасто-руде; верх крил з бурим відтінком, спід – рудий; центральні стернові пера видовжені, загострені; дзьоб чорний; ноги чернувато-бурі. Самка забарвлена менш яскраво; центральні стернові пера коротші. Молоді птахи подібні до самки, але оперення з бурувато-вохристим відтінком; центральні стернові пера не видовжені.

Статус перебування в Україні: рідкісний залітний. Розповсюджується переважно у степовій смузі. Надає перевагу відкритим сухим місцевостям. Особливості зеленої бджолоїдки, як і золотистої, у тому що вона гніздиться колоніями; політ швидкий і легкий. Відрізняється майже суцільно знленим забарвленням, а дорослий птах – також довшими центральними стерновими перами. Крик «крі-крі-крі», який нагадує крик бджолоїдки, але нижчий за тональністю і різкіший.

Тестове завдання

1.Друга назва бджолоїдки?

А) Горобець; Б) Щурка; В) Ластівка; Г) Шпак.

2. Якого птаха не люблять пасічники?

А) Вівсянку; Б) Грака; В) Бджолоїдку; Г)  Дятла.

3. Який вид бджолоїдки, крім золотистої мешкає в наших краях?

А) Рожева; Б) Синя; В) Зелена; Г) Біла.

4) Який головний колір золотистої щурки?

А) Золотистий; Б) Рожевий; В) Червоний; Г) Блакитний.

5. Який головний колір зеленої щурки?

А) Чорний; Б) Зелений; В) Жовтий; Г) Білий.

6. Який головний колір красної щурки?

А) Рожевий; Б) Блакитний; В) Красний; Г) Білий.

7. Як співає зелена щурка?

А) Крі-крі; Б) Кря-кря; В) Кру-кру; Г) Кра-кра.

8. Як співає золотиста щурка?

А) Кро-кро; Б) Крі-крі; В) Кар-кар; Г) Крю-крю.

9. Середня кількість яєць у гнізді?

А) 2; Б) 5; В) 10; Г) 7.

10. Скільки маленькі пташенята живуть у гнізді?

А) Рік; Б) Тиждень; В) 2 місяця; Г) Місяць.

11. Де розташоване гніздо бджолоїдки?

А) У норі; Б) На дереві; В) На землі; Г) У горах.

12. Де зимують птахи?

А) У Франції; Б) В Англії; В) В Зуївці; Г) В Африці.

13. Скільки видів цих птахів гніздяться в Україні?

А) Два; Б) Шість; В) Один; Г) Три.

14. Якого кольору лапки?

А) Бурі; Б) Червоні; В) Сірі; Г) Жовті.

15.  Якого кольору дзьоб?

А) Рожевий; Б) Білий; В) Чорний; Г) Сірий.

Відповіді тестових завдань:

1. Б. Щурка.                                 10. Г. місяць.
2. В. Бджолоїдку.                         11. А. Норі.
3. В. Зелена.                                  12. Г. Африка.
4. Г. Блакитний.                            13. А. Два.
5. Б. Зелений.                                14. А. Бурі.
6. А. Рожевий.                               15. В. Чорний.
7. А. Крі-крі.
8. Г. Крю-крю.
9. Б.П*ять.                      Самка бджолоїдки з пташеням.

Розгадати кросворд. «Птах року – бджолоїдка»

1. Якого кольору яйце птаха?
2. Який дзьоб у цього птаха?
3. Чим ці птахи годують пташенят?
4. Де гніздяться птахи? ( у…)
5. Який головний колір золотистої щурки?
6. Які народжуються пташенята?
7. Якого птаха не люблять пасічники?
8. Улюблене місце зборів птахів?
9. Улюблена їжа птахів?
10. Друга назва бджолоїдки?

Областноеэколого - краеведческоедвижениеученической и студенческой

молодежи

«ДонбассЗаповидный» в рамках международнойакции  «Марш парков»

                                   "Ралли"

Работа

Виноградова АлексеяАлександровича

ученика 4 класса (10 лет)

Зуевской ОШ І – ІІІ ступеней № 11

Харцызскогогородскогосовета

Руководитель Гончар Е. А.

учитель математики

Зуевской  ОШ І – ІІІ ступеней №11

Харцызскогогородскогосовета

2012

Одно из живописнейших и уникальных мест Донецкой области, расположенных за городом Харцызском – посёлок Зуевка. Если захотите к нам приехать, вам нужно будет сесть в Харцызске на автобус «Харцызск-Зуевка» и ехать до конечной остановки около 30 минут.

С нашим поселком связано много легенд, передаваемых из уст в уста через целые поколения.  Основан поселок в 1775 году Зуем и Харцызом у подножия горы в урочище впадения реки Ольховой в реку Крынку Зуевскую вольницу.

В 1777 году генерал-майор войска Донского Дмитрий Иванович Иловайский облюбовал это место для строительства своего центрального имения и называл слободуЗуевской.

Современная Зуевка – поселок городского типа, расположен на левом берегу реки Крынка и Ольховая. Как одно из лучших мест отдыха в Донецкой области, для сохранения неповторимого ландшафта и богатой флоры и фауны региона, в 2002 году на территории Зуевского поссовета, среди бескрайней степи, лесов и скалистых холмов, был создан Региональныйландшафтный парк «Зуевский».

На территории Зуевского ландшафтного парка находится крупнейший в Донбассе  естественный скаллодром «Зуевка». Скальная гряда высотой 20 метров и протяженностью более 300 метров утопает в уютной тени деревьев и является излюбленным местом тренировок альпенистов всей Донецкой области.Уникальные условия, созданные самой природой, привлекают туристов всей Донецкой области и соседних регионов в Зуевку для приятного времяпровождения и воссоединения с природой в столь ярких ее проявлениях.

В этом году, 20-21 ноября Донецкая область впервые принимала финальный этап Чемпионата Украины по ралли – «Ралли Донбасс». Это соревнование лишний раз показало,  насколько богата Украинаи местами, где можно проводить шикарные гонки, и людьми, которые способны эти гонки организовать и провести, и скорее, не для себя, а для людей - для спортсменов, для зрителей, для будущего отечественного автоспорта!Не где-нибудь, а именно в  нашей Зуевке прошёл пятый заключительный этап открытой Национальнойгоночной серии по мини-ралли «Кубок Лиманов». Организаторы назвали этот этап ралли «Донбасс». Специально для пятого этапа соревнований была освоена совершенно новая трасса, которая расположена в 40 километрах от Донецка, на живописных склонах возле посёлка Зуевки…

Об участии в соревновании заявили более 50-ти экипажей из Украины, России, Молдавии, Турции, Беларуси. Национальная гоночная серия по мини-ралли Кубок Лиманов – по-прежнему бьёт рекорды популярности среди приверженцев этого вида спорта в Украине. Возраст участников колеблется от 14-ти до 80-ти лет.

Как рассказал вдохновитель и организатор Национальной гоночной  серии Виктор Шаповалов, наша зуевская трасса имеетуникальные особенности: здесь много натуральных трамплинов, наличие грунта, - это и многое другое делает гонку зрелищной, даёт возможности для интересных манёвров. Так и происходило во время автогонки 22 октября. К подготовке и организации соревнований в Донецке, с учётом строительства новой гоночной трассы в пгт. Зуевка, оказались задействованы более тысячи человек. Трассу удалось подготовить на высочайшем уровне. И в будущем наличие такой трассы даёт возможность проводить соревнования самого высокого класса.

История Кубка Лиманов, созданного Виктором Шаповаловым, началась в 2004 году. С того времени география соревнований захватила Мариновку и Севериновку (Одесская область), Белгород-Днестровский, Киев, Мариуполь, Боярку (пригород Киева), Кишинёв, Каменец-Подольский, Первомайск (Николаевская область) и Николаев.

Организатором пятого этапа Национальной гоночной серии по мини-ралли Кубок Лиманов ралли «Донбасс» стал постоянный участник соревнований Михаил Анисимов. Лучше други х справились с незнакомой

трассой одесситы Виталий Пушкарь и Иван Лучше других справились с незнакомой трассой одесситы Виталий Пушкарь и Иван Мишин, выиграв в абсолютном зачетесоревнований. На втором месте в абсолютном зачёте оказался экипаж из Донецка – Михаил и Екатерина Анисимовы. Третье место в абсолютном зачёте досталось экипажу из Харькова НиколаюЧмых и Александру Вильчинскому.

Участники соревнований положительно оценили старания организаторов по подготовке гонки, отметив хорошую подготовку трассы. Лучше других справились с незнакомой дорожкой одесситы Виталий Пушкарь и Иван Мишин. Они выиграли гонку в абсолютном зачете и в самом мощном классе Р8.

Одесский экипаж был лучшим и в классе Р7. Здесь первенствовали Руслан Топор и Дмитрий Касап. Одержали победу и представители хозяев ралли. На почти домашней трассе, победу в классе РS6 праздновали Дмитрий Борзенко и Артур Пирумов из Горловки. Киевляне Ярослав Кадученко и Елена Бабич первенствовали в классе Р6, а харьковский экипаж Александр Кобзев – Павел Симакович выиграли в классе Р5.

Как и на любых соревнованиях конечно же не обошлось без аварии, но закончилось всё удачно.

Безусловно, авторалли учит участников сплочённости, ответственности, дисциплине, учит ценить и рационально использовать время. Это качества полезные каждому человеку. Не случайно на соревнованиях всегда царит семейная тёплая атмосфера, а участники и зрители всегда готовы прийти друг другу на помощь.

Стоимость платных услуг, предоставляемых

РЛП «Зуевский» в 2012 году.

Приезжайтевгости!!!

Приятногоотдыха!!!

Работа

Ученика 4 класса

Зуевской общеобразовательной школы

І-ІІІступеней №11

г. Харцызска

Виноградова Алексея

Птица года–удод

2012 год.

Я живу в прекрасном поселке Зуевка, который раскинулся на левом берегу реки Крынка и окружен тремя водохранилищами: Зуевским, Ханженковским и Ольховским. Зуевка прославилась своей уникальной природой и напоминает пейзажи Швейцарии. На территории поселка расположен региональный ландшафтный парк «Зуевский», который создан для сохранения и возрождения дикой природы.

На территории парка «Зуевский» выявлено 166 видов птиц. Из них самые распространенные: зяблик, дрозд, иволга, воробьи, овсянка обыкновенная, разновидности синиц, дятлов.Присутствуют также пеночки, коршун черный, сойка, ворон, лесные виды: вальдшнеп, ястреб большой, мухоловка малая, малиновка горихвостка, пищуха, редкая в Донецкой области сплюшка. Здесь гнездится серый, пестрый и сирийский дятел. В пределах РЛП есть ряд птиц, которые являются объектом спортивной охоты запрещенной на территории парка, - это серая куропатка, перепел, фазан, кряква и несколько видов пролетных уток и куликов. Из редких в Донецкой области видов отмеченный коростель, большая и малая выпь, малый и степной жаворонки.

Ярким украшением природы являются экзоты из ракшевых – золотистая щурка, удод.

Удод небольшая птица с большим веерообразным хохлом, несколько мельче голубя, но более изящного сложения. Длина крыла 13,5 – 15 см., вес в среднем 70 граммов. Клюв тонкий, длинный, слегка изогнутый вниз. Общая окраска розовато рыжая. Брюшко белое, полосы на хохле, крылья и хвост черные. На крыльях и хвосте большие белые пятна. По веерообразному хохолку удода легко отличить от других птиц. Удоды в средних широтах перелетные птицы. Прилетают к нам весной в первых числах марта, могут зимовать на юго-западе Туркмении, в Юго-Восточном Закавказье. Обычно же они отлетают зимовать в тропическую Африку, Индию, Южный Китай.

После прилета удоды размещаются на гнездование по разнообразным открытым пространствам с отдельными деревьями, не избегают и небольших разреженных лесков. Они охотно гнездятся в культурных ландшафтах, устраивая гнезда нередко и впостройках человека.

Некоторые натуралисты называют удода птица-бабочка за необычный порхающий полет, а пестрая окраска увеличивают сходство. Летя по волнообразной линии, он часто взмахивает своими кажущимися при этом очень широкими крыльями. Мы ходим с дедушкой на рыбалку, и мне иногда удается понаблюдать за полетом этой прекрасной удивительной птицы, похоже, что действительно порхает огромная бабочка. Во время полета крылья кажутся очень широкими, а полет тихий, порхающий, но зато верткий и ловкий, который помогает удоду спасаться от хищных птиц.

Удоды, действительно очень красивые, изящные птицы. Чаще всего их можно видеть расхаживающими по земле быстрыми шажками, иногда перебегающими на короткое расстояние.Нередко удод сидит на стенках построек и на деревьях. Он может даже лазать по стволам дерева, только это удаетсяувидеть крайне редко.

Если удод почувствует опасность застигнутый на земле, он распластывается на ней, раскинув крылья, подняв вертикально клюв, и становится благодаря своей окраске  совершенно невидимым.

Есть у него и другой способ защиты: птица выбрасывает в сторону противника едкую и сильно пахнущую струю испражнений. На кошек и собак это действует мгновенно, в ту же секунду они бросаются прочь.

У удодов образуются, видимо, постоянные, на всю жизнь, пары, которые приступают к размножению в возрасте одного года. В разгар размножения да и позднее в местах обитания удодов постоянно можно слышать их громкий но в то же время несколько глухой крик: « уп-уп-уп-…-уп-уп-уп», которые некоторые передают словами « худо тут». И это имеет  свои основания, так как удоды постоянно селятся на разнообразныхпустощах.

Удод устраивает гнездо в дуплах различных деревьев, нередко в пнях в грудах камней, в застрехах и фундаментах домов. Если поблизости неи деревьев, гнезда устраиваются в расщелинах скал и обрывов в кучах кизяка в щелях глиняных построек, в различных норах. Раз заняв место для гнезда, птица стремится пользоваться им несколько летподряд.

Нередко говорят, что удоды – птицы нечистоплотные: гнездо его очень неопрятное, издающее резкий неприятный запах. Однако этот запах – «химическая защита» удодов, точнее, удодиков: у них имеется специальная железа, вырабатывающая остропахнущую жидкость, отпугивающую врага.

Самка откладывает 5-6 яиц, иногда только 3, а иной раз даже 12, по одному в сутки. Яйца матово-белого цвета с сероватым, голубоватым и охристым налетом. Когда отложена вся кладка, что бывает в июне-июле, самка начинает насиживать. Длительность насиживания небольшая, в среднем всего 17 дней. В первые дни насиживания самец не сменяет самку, но кормит ее, а перед концом инкубации иногда и заменяет ее на яйцах.

Только что вылупившиеся птенцы покрыты редкими рыжеватыми с черными вершинами волосовидными пушинками. Птенцы сидят в гнезде до полного оперевания 22-24 дня. Вылет подросших птенцов из гнезда происходит в разных частях гнездовой области во второй половине июня и в июле. На юге страны, где птенцы вылетают в более ранние сроки, удоды приступают и ко второму гнездованию, обычно же они гнездятся один раз за лето. К сажалению гнездо удода мне так и не удалось увидеть, оно, наверное очень хорошо замаскировано.

Первое время после вылета птенцов из гнезда вся семья удодов держится вместе и родители продолжают кормить птенцов. Проходит еще некоторое время, старые птицы отделяются от молодых, и начинаются кочевки, которые постепенно переходят в осенний отлет. В более северных частях гнездовой области удоды отлетают в одиночку или совсем небольшими рассеяными группами уже в начале сентября, в южных частях – в конце сентября.

Кормление птенцов – дело нелегкое. Взрослые удоды, как и птенцы, едят необычным способом. Кормятся удоды преимущественно насекомыми и их личинками, которых они нередко достают своим тонким клювом из верхнего слоя почвы. В степях удоды поедают много кузнечиков. Способ питания удодов своеобразен. Захватив клювом добычу, птица умерщвляет ее, а затем подбрасывает в воздух, опять ловит и проглатывает. Весь секрет в том, что проглатываемое насекомое должно быть направлено вдоль клюва, и добычакак бы проскакивает в глубину клюва. У птиц слишком короткий язык, и они не могут дотянуться им до насекомого, зажатого концом клюва. Когда я наблюдал со стороны, кажется, что удод забавляется, играется или показывает свою ловкость.

Екологічна казка

Одного разу два хлопчика бешкетника Іванко і Данилко пішли  розважитися у ліс. Іванко взяв із собою рогатку, і почав стріляти по птахам і метеликам. Данилко побачив маленьке деревце і на мить замислився. Що поганого можна зробити, щоб про мене довго згадували  у лісі. Хлопчик не помічав з яким благанням дивиться на нього маленький дубок і не розумів як йому хочеться жити, і милуватися сонячними промінчиками. Данилко без жалю з жорстокістю видрав із корінцем це деревце і навіть не помітив, як воно заплакало. Вони оглянулися навкруги і побачили галявину з квітами і пішли до неї. Квіти лагідно посміхалися сонцю, вони навіть не могли подумати, яке лихо їх чекає. Діти нарвали повні руки квітів, а решті потоптали, щоб більше ніхто не зміг помилуватися цією красою, і задоволені своїми проступками пішли додому.

Великі могутні дуби бачили всю цю жорстокість і дуже обурилися. Вони почали між собою шепотіти, як можна захистити своїх онуків - дубочків. Квіти почули цю розмову і почали благати про захист. У цей час пролітав птах, почув розмову дубів і квітів і розповів їм про своє лихо. Хлопці зруйнували наше гніздо і влучили з рогатки горлиці у крильце. Мешканці лісу почали міркувати до кого можна звернутися по допомогою. Старий Фазан запропонував звернутися до господарки Зуй-гори, але ніхто з лісних мешканців не знав де її знайти. В цей час господарка обходила свої володіння і зразу здогадалася, що в лісі трапилася біда.

Вона сама прийшла на цю галявину і вислухала  всіх. Господарка Зуй- гори вирішила захистити своїх друзів і запропонувала зробити їх невидимими.

Саме в цей час діти зі школи разом з вчителькою пішли на екскурсію помилуватися красою лісу. Коли діти прийшли до лісу вони були дуже здивовані. Навкруги була пустеля, і стояла незвична тиша. Учні почали  розмовляти між собою куди все подівалося. Їх почув маленький жучок, йому стало шкода дітлахів і він розказав що трапилося у лісі. Діти пішли шукати господарку лісу, щоб повернути все навкруги. Довго діти блукали пустелею, їм дуже хотілося їсти і пити, і вони почали її гукати. Раптом налетів страшенний ураган, діти дуже злякалися і з’явилася розлючена господарка. Діти почали благати вернути ліс. Господарка розповіла дітям, що в лісі з’явилися бешкетники і наробили багато лиха: знищили галявину з квітами, руйнували пташині домівки, ламали дерева.

Діти засмутилися поганими вчинками своїх односельців, і пообіцяли господарці що вони проведуть з усіма мешканцями роз’яснювальні бесіди по охороні та захисту природи. Господарка Зуй-гори повірила учням, і зразу у них під ногами з’явився струмочок з прохолодною смачною водою. Діти зразу повеселішали, навкруги з’явився ліс. У лісі вони побачили різні дерева: дуби, клени, берези, ясени, верби, тополі, сосни, ялинки, під ними росли різні гриби і квіти.Діти були немов зачаровані, заслуховувалися дивними піснями птахів, ніжним дзюрчанням річки і струмочків. Вони бачили горобців, шпаків, удода, зозулю, солов’я. Милуючись красою, діти рухалися додому.Коли вони вийшли з лісу вони побачили пам’ятку, яку залишила їм господарка лісу.

1. Діти не повинні без дорослих ходити до лісу.
2. Не розводити багаття у лісі без дозволу і нагляду батьків.
3. Не руйнувати домівки птахів.
4. Не ламати дерева.
5. Не рвати і не топтати квіти.
6. Зберігати красу рідного краю.
7. Подякувати лісу за його чарівність.

                                                                                                                  Робота учня 5 класу Виноградова О.

«Друг пана Здоров’я»

Давним-давно бабуся мамі розповіла пригоду, яка трапилася з її друзями Іванком і Даринкою у дитинстві, а потім мама розповіла мені. А я в свою чергу хочу поділитися цією історією з вами, а ви вирішуйте самі вигадана вона чи була насправді.

Одного разу хлопчик Іванко і дівчинка Даринка пішли до лісу без дозволу батьків. Їм дуже давно хотілося побувати у цьому загадковому лісі, а у батьків завжди бракувало часу. Батьки на цілий вихідний день уїхали до родичів, а дітям строго-настрого приказали не виходити з двору. Братик з сестричкою звичайно ж не послухалися і вирушили у дальню дорогу. У лісі вони побачили різні дерева: дуби, клени, берези, ясени, верби, тополі, сосни, ялинки, під ними росли різні гриби. Іванко і Даринка були немов зачаровані, заслуховувалися дивними піснями птахів, ніжним дзюрчанням річки іструмочків.Вони бачили горобців, шпаків, удода, зозулю, солов’я. Милуючись красою, дітирухалисядалі, немов зачаровані і не слідкували за дорогою. Раптом вони побачили річку, через яку був перекинутий маленький, мов казковий місточок. Діти, не роздумуючи, ступили на місточок і зразу опинилися на другому березі, біля великоїгори. В тійгорі була велика, страшна, чорна, печера. Іванко з Даринкою злякалися, що у печері можуть жити отруєні змії, величезнідракони, страшніжаби, мохнаті павуки. Діти хотіли швиденько повернутися назад, але місточка вже не було, тоді вони сіли на великий камінь і вголос заплакали. І раптом з-за печери до них вийшов старенький дідусь і по-доброму заговорив з дітьми.  Іванко перестав плакати і пішов на зустріч. Він думав, що це Старичок-Лісовичок, який живе у цьому лісі і зможе показати їм дорогу додому. Дідусь підійшов до них і привітався. Він сказав, що його звуть пан Здоров’я. Діти розповіли йому свою пригоду і пожалілися, що вони дуже зголодніли. Пан Здоров’я привів Даринку і Іванка на свою чарівну галявинку, яка вся була вкрита лісовими квітами, і сказав, що тепер вони його гості. Пан Здоров’я заграв у свою чарівну дудочку і на поляні з’явилися його друзі, різні тваринки з гостинцями.  Звіри знали, якщо грає ця дудочка, то пану треба допомога. Корівка пригостила дітеймолоком ійогуртом,їжачок принісяблука ісливи,заєць –моркву і помідор, коза – огірок і капусту, лисичка –родзинки, білка – горіхи і гриби, ведмідь –кавун, навіть пташки прилетіли з насінням соняшника.

Іванко з Даринкою з радістю прийняли лісові та корисні гостинці, і попросилися додому. По дорозі вони напилисяводиізколодязяі набралися сили у дальню дорогу.

Від пана Здоров’я

діти дізналися про такі лікарські рослини як:чебрець, мати та мачуха, лопух, подорожнік, безсмертник, що вони лікують простудні хвороби і багато інших. Пан Здоров’я вивів дітей із незнайомого лісу і показав дорогу додому.

Наступного дня діти розповіли у школі однокласникам про свою зустріч з паном Здоров’я і похвалилися, що тепер у них з’явився свій чарівний друг. Пан Здоров’я подарував дітям свою пам’ятку, яку повісили у класному куточку.

Пам’ятка пана Здоров’я:

1. Діти не повинні без дорослих ходити до лісу.
2. Не розводитибагаття у лісі без дозволу і нагляду батьків.
3. Не пити воду із незнайомих струмків.
4. Більше гуляти на свіжому повітрі урухливі ігри, кататися на роліках і велосипедах, для того щоб рости сильними і здоровими і мати міцний сон.
5. Не дивитися на сонце, та його промінці без сонячних окулярів.
6. Виконувати розпорядок дня.

Після цього випадку діти самі у ліс не ходили, а з батьками вони свого друга не зустріли ні жодного разу.

                                                                                                                Робота Вигоградова О., учня 5 класу